摘要:Цель статьи – выявить основные аспекты критического дискурса балетов К. Голейзовского «Иосиф Прекрасный» и «Гротеск» в Советской Украине второй половины 20-х гг. ХХ в. Методология . Объективность проведения исследования обеспечили анализ научной литературы и источников в хронологической последовательности, сравнение рецензий разных критиков московского и украинского критического дискурса, систематизация основных аспектов критических публикаций. Научная новизна заключается в выявлении основных аспектов критически-оценочного дискурса балетов К. Голейзовского «Иосиф Прекрасный» и «Гротеск», поставленных в Одессе (1926) и Харькове (1928), и во введении в научный обиход новых материалов – рецензий на указанные балеты в театральном журнале «Новое искусство». Выводы . Во второй половине 20-х гг. ХХ в. балетные критики разделились на сторонников традиционных классических форм и тех, кто понимал необходимость полистилистического развития балетного театра и поддерживал экспериментальные постановки, среди которых «Иосиф Прекрасный» и «Гротеск» К. Голейзовского. Несмотря на идеологическую цензуру московского «центра» культурно-художественной жизни Советской Украины, рецензенты названных спектаклей в Одессе и Харькове были благосклонны, по сравнению с московскими коллегами, к неоклассическим эксперимен- там Голейзовского, что свидетельствовало о формировании отечественной балетной критики, которая решилась во второй половине 1920 -х гг. высказываться относительно свободно. Все рецензенты отметили значительную роль балетов К. Голейзовского «Иосиф Прекрасный» и «Гротеск» в расширении тематического, исполнительского, сценографического и музыкального диапазона украинского балетного театра. Также высказывались мнения об оживлении балетмейстерской деятельности, расширении границ дозволенного в балетном театре благодаря этим постановках. Несмотря на то, что для К. Голейзовского эти балеты были своеобразным творческим манифестом хореографа, который отвергает классику, украинские критики восприняли их как важное дополнение к уже существующему репертуару классических балетов («Эсмеральда», «Лебединое озеро» и т. п.) и новейших спектаклей («Шут» и др.).↓Мета статті – виявити основні аспекти критичного дискурсу балетів К. Голейзовського «Йосип Прекрасний» та «Гротеск» в Радянській Україні другої половини 20-х рр. ХХ ст. Методологія . Об’єктивність проведення дослідження забезпечили аналіз наукової літератури та джерел в хронологічній послідовності, порівняння рецензій різних критиків московського та українського критичного дискурсів, систематизація основних аспектів критичних публікацій. Наукова новизна полягає у виявленні основних аспектів критично-оцінного дискурсу балетів К. Голейзовського «Йосип Прекрасний» та «Гротеск», поставлених в Одесі (1926) та Харкові (1928), та у введенні до наукового обігу нових матеріалів – рецензій на вказані балети в театральному журналі «Нове мистецтво». Висновки . У другій половині 20-х рр. ХХ ст. балетні критики розділилися на прибічників традиційних класичних форм і тих, хто розумів потребу в полістилістичному розвиткові балетного театру й підтримував експериментальні постановки, серед яких «Йосип Прекрасний» та «Гротеск» К. Голейзовського. Попри ідеологічну цензуру московського «центру» стосовно культурно-мистецького життя Радянської України, рецензенти названих вистав в Одесі та Харкові були прихильнішими, порівняно з московськими колегами, до неокласичних експериментувань К. Голейзовського, що свідчило про формування вітчизняної балетної критики, яка наважилася в другій половині 1920-х рр. висловлюватися відносно вільно. Всі рецензенти відмітили значну роль балетів К. Голейзовського «Йосип Прекрасний» та «Гротеск» у розширенні тематичного, виконавського, сценографічного та музичного діапазону українського балетного театру. Також висловлювалися думки про пожвавлення балетмейстерської діяльності, розширення меж дозволеного в балетному театрі завдяки цим постановкам. Незважаючи на те, що для К. Голейзовського названі балети були своєрідним творчим маніфестом хореографа, який відкидає класику, українські критики сприйняли їх як важливе доповнення до вже існуючого репертуару класичних балетів («Есмеральда», «Лебедине озеро» тощо) та новітніх вистав («Блазень» та ін.).
其他摘要:The purpose of the article is to identify the main aspects of the critical discourse of K. Goleizovsky’s ballets "Joseph the Beautiful" and "Grotesque" in Soviet Ukraine in the second half of the 20s of XX century. Methodology . The objectivity of the study was provided by the analysis of scientific literature and sources in chronological sequence; comparison of reviews of various critics, as well as Moscow and Ukrainian critical discourse; systematization of the main aspects of critical publications. Scientific novelty consists in revealing the main aspects of the critically-evaluative discourse of K. Goleizovsky’s ballets "Joseph the Beautiful" and "Grotesque", staged in Odesa (1926) and Kharkiv (1928); in the introduction into the scientific circulation of new materials – reviews of these ballets in the theater magazine "New Art". Conclusions . In the second half of the 20s of XX century ballet critics divided into supporters of traditional classical forms and those who understood the need for a polystylistic development of ballet theater, supported experimental productions, which include "Joseph the Beautiful" and "Grotesque" by K. Goleizovsky. Despite the ideological censorship of the Moscow "center" of the cultural and artistic spheres of Soviet Ukraine, the reviewers of the mentioned performances in Odesa and Kharkiv were favorable, compared with their Moscow colleagues, to the neoclassical experiments of Goleizovsky, that indicated the formation of domestic ballet criticism, which decided in the second half of 20s years to express the views relatively freely. All reviewers noted the significant role of K. Goleizovsky’s ballets "Joseph the Beautiful" and "Grotesque" in expanding the thematic, performing, scenographic and musical range of the Ukrainian ballet theater. Opinions were also expressed about the revitalization of choreography, the expansion of the boundaries of what is permitted in the ballet theater thanks to these productions. Despite the fact that for K. Goleizovsky these ballets were a kind of creative manifesto of the choreographer who rejects the classics, Ukrainian critics took them as an important addition to the already existing repertoire of classical ballets (Esmeralda, Swan Lake, etc.) and the latest performances ("Jester", etc.).